Про антистресове харчування та принципи здорового харчування.
1. Що таке антистресове харчування?
Це система харчування, яка підтримує нервову систему, знижує рівень тривожності, покращує сон та настрій. Вона має бути:
- збалансованою,
- багатою на вітаміни групи B, магній, триптофан, омега-3,
- без шкідливих стимуляторів (цукру, надлишку солі).
| Принцип | Пояснення |
| 🕗 Регулярність | 4–5 прийомів їжі в день, без перекусів солодким. |
| 🍏 Різноманітність | Овочі, фрукти, білки, злаки, жири — щодня. |
| 🚰 Вода – основа | Не соки чи газовані води, а чиста вода! |
| 🧂 Менше солі й цукру | Обмеження до мінімуму. |
| 🍞 Цільнозернові продукти | Вони дають довгу енергію. |
| 🧘 Спокійна атмосфера під час їжі | Без ґаджетів і поспіху. |
3. Антистрес-продукти
- Банани, вівсянка, горіхи, яйця, печена риба, курага, зелень – містять магній, триптофан, Омега-3, вітаміни B1, B6, D.
- Ферментовані продукти – йогурт, кефір, квашені овочі (для здоров’я кишківника).
- Теплі страви – супи, запіканки, каші заспокоюють нервову систему.
Що уникати:
- надлишок солодощів, ковбас, фаст-фуду, газованих напоїв;
- їжа «на ходу» або під час перегляду екранів.
Порада для батьків:
Ведіть «раціон спокою» – плануйте страви на тиждень із включенням антистресових продуктів.
Поєднуйте з рухливістю, режимом сну та доброзичливою атмосферою вдома.
Як поліпшити фізичний розвиток дитини вдома?
7 порад
1. Організуйте щоденну руханку
- 5–10 хвилин вранці й перед сном.
- Використовуйте музичний супровід або відеоуроки.
- Залучайте дитину до вибору рухів — це підвищить інтерес.
2. Грайте в рухливі ігри
- Ігри з м’ячем, скакалкою, тунелем.
- Хованки, “Море хвилюється раз”, “Кольорові команди”.
- Рухливі ігри зміцнюють серцево-судинну систему та координацію.
3. Облаштуйте простір для фізичної активності
- Домашній спортивний куточок: шведська стінка, канат, килимок.
- Навіть в обмеженому просторі можна організувати гімнастику.
4. Сімейні прогулянки щодня
- Мінімум 30 хвилин на день на свіжому повітрі.
- Зміна ландшафту (вгору-вниз, пісок, трава) тренує м’язи та вестибулярний апарат.
5. Залучайте дитину до йоги або вправ на розтяжку
- Дитяча йога допомагає розвитку гнучкості й уваги.
- Вправи можна робити в ігровій формі («Як тягнеться котик», «Дерево»).
6. Слідкуйте за харчуванням і водним балансом
- Білки, кальцій, вітаміни — ключ до м’язового росту.
- Вода — основа обміну речовин і енергії.
7. Обмежуйте час перед екранами
- Максимум 1 год у день для дітей до 6 років.
- Натомість запропонуйте активну альтернативу.
Як облаштувати ігровий осередок дитини вдома?
Чому це важливо?
Ігровий осередок — це простір, де дитина вільно грається, пізнає світ, розвиває уяву, мовлення, дрібну моторику й навички спілкування. Він має бути безпечним, зручним і цікавим.
Основні вимоги до ігрового простору
1. Зона безпеки
- М’яке покриття на підлозі (килимо́к, килим).
- Відсутність гострих кутів, скляних предметів, дротів, кабелів.
- Все в межах зросту дитини — легко дістати і покласти на місце.
2. Зони за інтересами
- Куточок будівництва – конструктори, кубики, деталі LEGO.
- Куточок творчості – фломастери, папір, пластилін, мольберт.
- Куточок рольових ігор – ляльки, посуд, машинки, костюми.
- Куточок природи – рослини, камінці, мушлі, насіння для посадки.
- Міні-бібліотека – книжки з твердими сторінками, аудіоказки.
3. Іграшки — у відкритому доступі
- Використовуйте кошики, коробки, органайзери з етикетками.
- Розміщення на стелажі на рівні очей дитини.
4. Чистота та порядок
- Навчіть дитину складати речі на місце.
- Ігрове середовище має бути не перевантаженим.
Порада для батьків:
Створіть «ігровий ритуал» — коли після ігор дитина разом із вами наводить лад. Це формує самостійність та відповідальність.
Ідеї для домашнього ігрового осередку
- Ігровий будиночок із картону.
- Настінний STEM-щит (з механізмами, замками, шнурками).
- Пісочниця в контейнері для сенсорних ігор.
Як діяти батькам за підозри на COVID-19 чи грип?
У розпал зими нас всіх дуже хвилюють неминучі епідемії грипу та вірусних хвороб. Ще більше ця проблема турбує батьків маленьких дітей, яким треба ходити в дитячий садок.
| COVID-19 | Грип |
| Підвищення температури | Різке підвищення температури (38–40°C) |
| Сухий кашель | Сухий або вологий кашель |
| Біль у горлі, голові | Біль у м’язах, головний біль |
| Втрата нюху або смаку | Ломота в тілі |
| Загальна слабкість | Втома, озноб |
2. Як діяти батькам:
Якщо є підозра:
- Залишити дитину вдома.
- Повідомити заклад освіти про причину відсутності.
- Звернутися до педіатра або сімейного лікаря, не займатися самолікуванням.
- Обмежити контакти дитини з іншими членами родини (особливо з людьми похилого віку).
- Застосовувати захисні заходи: маска, дезінфекція, провітрювання.
Після хвороби:
- Дитина може повернутися до ЗДО лише за наявності медичної довідки.
- Рекомендується ще 2–3 дні обмежувати фізичні навантаження.
- Слідкувати за режимом сну та харчування.
3. Профілактика — найкращий захист
- Щоденна термометрія вдома перед відвідуванням ЗДО.
- Часте миття рук, провітрювання, прогулянки на свіжому повітрі.
- Повноцінне харчування (вітаміни A, C, D, цинк).
- Уникати перевтоми та великого скупчення людей.
Порада для батьків:
Не приховуйте симптоми — це загрожує безпеці інших дітей. Краще кілька днів спостереження вдома, ніж тривале лікування.
Профілактика ГРВІ у дітей вдома.
У сьогоднішній статті ми обговоримо, як захистити своїх дітей від грипу і ГРВІ і як повинна проводитися профілактика ГРВІ у дітей в дитячому садку.
Застуда і грип у дітей
Дітки, що знаходяться перші 6 місяців життя виключно на грудному вигодовуванні, захищені від усіх хвороб більше, ніж штучники, вони отримують материнський імунітет разом з молоком. Корисно, якщо хвора на грип або ГРВІ мама буде годувати немовля грудьми, передаючи йому нову порцію антитіл від власної хвороби.
При цьому важливо дотримуватися запобіжних заходів і гігієни, щоб не дихати на малюка вірусами. Профілактикою в даному випадку буде носіння одноразової маски мамі, безпосередньо при годуванні. В інший час краще передати турботу про малюка здоровому члену сім’ї.
Щоб зменшити ймовірність зараження малюка вірусом і грипом, потрібно захистити його від контакту з хворими дорослими і дітьми. Так як дітей до 2 років не щеплять від грипу, потрібно подбати про їхній імунітет самостійно, щоб не лікувати безліччю ліків.
Як попередити зараження ГРВІ
Запобіжні заходи від зараження вірусами та грип однакові, як для батьків, так і для дітей. Різниця в тому, що діти не можуть самі про себе подбати, тому профілактикою дитячих хвороб повинні займатися батьки.
Заходи профілактики ГРВІ та ГРЗ:
- Часто провітрювати закриті приміщення;
- Уникати місць скупчення людей в період епідемії;
- Гартуватися протягом усього року;
- Займатися спортом, більше гуляти на свіжому повітрі;
- Вживати більше сезонних фруктів і овочів;
- Приймати полівітаміни курсами;
- Проводити часте вологе прибирання приміщень;
- Підтримувати необхідну температуру і вологість повітря в приміщенні;
- Піклуватися про свої слизові оболонки (не допускати пересихання слизової оболонки носа і рота).
Всі ці дії відомі і досить прості в застосуванні, але часто занедбані дорослими.
На жаль, не існує таких засобів, які повністю оберегти б нас від захворювання вірусом. Якщо часто бувати в місцях скупчення людей, багато з яких хворі, рано чи пізно ми все одно захворіємо. Тому висновок один – намагатися не допустити такої зустрічі і піклуватися про санітарну гігієну.
Особиста гігієна дошкільника
Консультація для батьків
І вдома, і в дошкільному навчальному закладі дітям слід дотримуватися правил особистої гігієни. Адже гігієнічні навички – це запорука міцного здоров’я. І формувати їх – обов’язок насамперед батьків. Саме вони своїм прикладом мають показати дитині, як слід виконувати всі гігієнічні процедури.
- Щоранку й щовечора умивайте дитину — мийте обличчя, шию та вуха теплою водою з милом. Також умивайте її після прогулянок. Із трьох-чотирьох років дитина має умиватися самостійно.
- Перед прийомом їжі та умиванням, після прогулянок, відвідування туалетної кімнати, будь-якого заняття чи гри привчайте дитину мити руки з милом. Руки слід мити під струменем води, а не в ємкості. Намилювати їх варто один-два рази з обох боків та між пальцями, а після змивання піни перевіряти чистоту нігтів.
- Після трьох років навчіть дитину доглядати за своїми зубами самостійно: обов’язково чистити їх вранці й увечері, після кожного прийому їжі полоскати рот кип’яченою водою.
- Волосся дитини мийте не рідше ніж раз на тиждень. Аби шампунь не потрапив в очі, голову дитини відхиліть назад і змийте піну. Розчісуйте волосся лише тоді, коли воно висохло.
- Раз на два дні готуйте для дитини теплу ванну перед сном. Проте в разі захворювання й щеплень утримайтеся від цієї процедури. Під час купання скористайтеся мочалкою, губкою або махровою рукавицею та милом. Після ванни дитину ополосніть теплою водою, витріть насухо й одягніть у чисту білизну.
- У дні, коли дитина не приймає ванну перед сном, вимийте її нижню частину тіла. Для витирання ніг і тіла використовуйте окремі рушники.
- Раз на тиждень обережно зрізуйте нігті на руках і ногах дитини манікюрними ножицями. Стежте, щоб дитина не гризла нігті. Якщо утворилися задирки, обрізуйте їх та обробляйте йодом або брильянтовим зеленим.
- Збираючи дитині речі до дитячого садка, покладіть чисту носову хустинку або вологі серветки для дітей. Вони знадобляться під час кашлю, чхання або для витирання забруднених рук та рота. Із раннього дитинства привчайте дитину користуватися цими засобами особистої гігієни.
- Білизну дитині змінюйте щодня, панчохи та шкарпетки – не рідше ніж через день, постільне приладдя — не рідше одного разу на тиждень.
- Поясніть дитині, що не можна міряти та носити чужий одяг і взуття, користуватися чужим гребінцем, а під час відвідування басейну слід взувати лише своє взуття. Руки слід витирати лише індивідуальним рушником. Дитина має засвоїти, що користування чужими речами – це порушення норм особистої гігієни.
Види та системи загартовування в дитячому садку.
Організація загартовування в дитячому садку передбачає наступні основні правила – поступовість і регулярність.
У вітчизняних дитячих освітніх закладах (днз) найпопулярніші види загартовування – це водні і повітряні процедури. Зупинимося на них докладніше.
Процедури повітряного загартовування в дитячому саду припускають:
· підтримування постійної температури повітря в приміщенні (ігрова кімната і спальня) в межах 18-22°С;
· відносну вологість повітря 40-60%;
· щоденні прогулянки при безвітряній погоді до -5°С;
· наскрізне провітрювання приміщень групи в той час, коли діти перебувають на прогулянці;
· фізичні вправи при відкритому вікні (контрастне повітряне загартовування).
Водне загартовування – ще один ефективний метод. Він включає в себе наступне:
· розтирання вологим рушником;
· полоскання горла прохолодною водою;
· ванночки для ніг з поступовим зниженням температури води і збільшенням часу.
З методів нетрадиційного загартовування в дитячому саду можна відзначити сольове загартовування. Воно полягає в наступному. Дитина протягом кількох хвилин ходить по «доріжці здоров’я» (масажному килимку) , накритій змоченою 10%-ним сольовим розчином серветкою, потім стільки ж часу ходить по сухій поверхні, потім процедура повторюється. Таке чергування надасть необхідний контраст, а участь солі і масажних елементів сприяє загартовуванню шкіри стоп і профілактиці плоскостопості.
Слід відзначити, що всі описані вище процедури загартовування в дитячому саду слід починати влітку. Стартують поступово, повільно знижуючи температуру і збільшуючи тривалість кожної процедури. Комплекси загартовування в дитячому саду завжди знаходяться під контролем медичного працівника. За три літніх місяці дитячий організм звикає до прохолоді і контрасту, і до осені опірність дітей вірусних інфекцій стає значно вище.
З цієї причини загартовування доцільно проводити не тільки в будні, але і вдома у вихідні. Для цього досить дотримуватися як мінімум відповідний режим дня і температурний режим приміщення, також бажані щоденні прогулянки на свіжому повітрі.
Крім власне загартовуючих процедур, величезну роль в оздоровленні дітей відіграє режим дня. Це прийоми їжі, прогулянки і сон щодня в один і той же час і в одних і тих же умовах. В кожному дитсадку існують медичні вимоги щодо мікроклімату в приміщеннях групи (вони однакові для всіх і обов’язкові
до дотримання). А оскільки загартовування – це цілий комплекс заходів, то в ідеалі вона повинна носити індивідуальний характер, враховуючи стан здоров’я кожної дитини. Як варіант – це поділ дітей на дві групи (абсолютно здорових і тих, хто недавно перехворів або тільки починає гартуватися).
Батьки ставляться до загартовування по-різному: хтось за, хтось проти. Але якщо ви віддаєте свою дитину в садок, будьте заздалегідь готові до того, що ваш малюк буде знаходитися в колективі і, відповідно, виконувати всі вимоги.
Гострі кишкові інфекції, харчові отруєння та їх профілактика
До гострих кишкових інфекцій відносяться: черевні тифи, сальмонельози, дизентерія, гастроентероколіти, холера.
Актуальними чинниками передачі кишкових інфекцій залишаються неякісно промиті овочі, зелень, фрукти, ягоди й молочна продукція, що купується населенням на ринках, у т.ч. стихійних, у приватних осіб, зберігається без належних температурних умов та вживається без необхідної термічної обробки. При сальмонельозі провідними факторами передачі є сирі або недостатньо термічно оброблені яйця, м’ясо птиці, приготоване з порушенням гігієнічних вимог.
Гострі кишкові інфекції спостерігались у людей з давніх часів.
Щорічно в Україні реєструється біля 54000 діарейних захворювань, біля 30 смертей, більшість з яких етіологічно залишається не розшифрованими через труднощі з оснащенням лабораторій. Найчастішими збудниками гострих кишкових інфекцій у дітей є віруси.
Гострі кишкові інфекції – це група інфекційних захворювань, які характеризуються фекально-оральним шляхом передачі та переважним ураженням шлунково-кишкового тракту.
Провідними симптомами гострих кишкових інфекцій є діарея (рідкий або водянистий стул як найменше 3 рази за 24-годинний період) та блювота. Кишкові інфекції ведуть до зневоднення та електролітних порушень, які можуть загрожувати життю дитини.
Серед інфекційних захворювань у дітей гострі кишкові інфекції займають одне із перших місць.
Дані епідеміологічного нагляду вказують на те, що 35-40%, а в окремі місяці до 70% всіх випадків важких діарей у дітей до 5 років в Україні викликані ротавірусною інфекцією.
Джерелом хвороби є хворі або носії. При кишкових інфекціях збудник виділяється у зовнішнє середовище з фекаліями інфікованих осіб. Передача відбувається фекально-оральним шляхом як під час прямого контакту, та при контакті з іншими поверхнями та предметами, що могли бути забруднені фекаліями (підлоги, меблі, одяг, іграшки, тощо). Інші шляхи передачі, такі як забруднені їжа та вода, а також повітряно-крапельний шлях цілком не виключаються.
У розповсюдженні кишкових інфекцій велику ролі відіграють мухи. Вони сідають на фекалії хворого, потім перелітають на їжу, посуд та заражають їх.
Гострі кишкові інфекції викликані бактеріями (шигели, сальмонели, кишечна паличка), вібріонами (холерний вібріон) поширюються переважно під час літніх місяців, а рота вірусна інфекція під час холодних місяців. В Україні пік захворюваності перепадає на зимовий період з грудня по травень. Причина такої сезонної моделі – невідома.
Найбільш вразливими до інфікування гострими кишковими інфекціями є діти. Бо у них ще немає гігієнічних навиків, вони легко забруднюють руки, любий предмет тягнуть до рота.
Руки як у хворої, так і здорової людини відіграють важливу роль у передачі кишкових інфекцій. Вот чому ці інфекції називають хворобами «брудних рук».
Гострі кишкові інфекції починаються гостро, через 1-5 днів від моменту інфікування. Хвороба починається підвищенням температури тіла до 38-40 С, симптомами інфекційного токсикозу, можливо порушення свідомості, судоми, блювота та рідкий стілець. В випорожненнях можуть бути домішки слизу, крові, різного гною.
У дітей можуть бути переймоподібні болі в животі, на які маленькі діти реагують плачем.
Лікування хворих кишковими інфекціями повинно проводитись по вказівці лікаря.
При появі перших признаків діарейного захворювання у дитини слід негайно звернутися до лікаря.
До приходу лікаря батькам дитини у якої є прояви кишкової інфекції (блювота, діарея) слід поїти розчинами які містять сіль – Регідрон, Хумана-електроліт (розвести кип’яченою водою згідно інструкції). Після кожного рідкого випорожнення необхідно випити дітям до 2-х років 50-100 мл рідини, дітям від 2-х до 10 років 100-200 мл рідини. Розчин застосовується в режимі випоювання малими порціями для запобігання блювоті: дітям до 2-х років слід пропанувати чайну ложку розчину кожні 1-2 хвилини, дітям більш старшого віку часто пити безпосередньо з чашки. Порошки для приготування розчинів для пероральної регідратації мають бути в домашній аптеці.
Також потрібно контролювати температуру тіла дитини.
Продовжувати вигодовування дитини: немовлятам необхідно давати їхню звичайну дозу молока або молочної суміші якнайменше кожні 3 години, якщо можливо у чашці, якщо дитині не менше 6 місяців або якщо вона вже приймає м’яку їжу – слід давати каші, овочі та іншу їжу на додаток до молока; старшим дітям доцільним є обмеження продуктів які спричиняють надмірне осмотичне навантаження на кишечник (морозиво, цукерки, тістечка, концентровані м’ясні бульйони). Рекомендовано продукти які містять ніжну клітковину, яка здатна обволочувати слизову, захищаючі її (печені яблука, банани). Їжа повинна бути добре кулінарно обробленою, розім’ятою або перетертою для полегшення травлення.
Батькам дитини у якої є прояви кишкової інфекції (блювота, діарея) не слід самовільно призначати антибіотики, використовувати протиблювотні та протидіарейні засоби.
В профілактиці діарей у дітей важливим є грудне вигодовування, користування безпечною водою, дотримання санітарних норм при приготуванні та прийомі їжі, миття рук після відвідування туалету чи догляду за дитиною. Продукти харчування слід купувати в магазинах, а не у випадкових продавців та на «стихійних» ринках.
Харчові отруєння — це захворювання гострого характеру, що виникають після споживання їжі зараженої певними видами мікроорганізмів, або в якій є мікробні отруйні речовини різного походження.
Серед харчових отруєнь найпоширенішими є харчові токсикоінфекції, які виникають внаслідок споживання їжі, зараженої деякими видами мікробів (сальмонелами, патогенними серотипами кишкової палички, стрептококами та ін.). Характерною ознакою токсикоінфекцій є те, що вони виникають після вживання їжі, у якій міститься велика кількість збудників хвороб.
Найтяжчим із харчових отруєнь бактеріального походження є ботулізм. Недотримання при домашньому консервуванні термінів стерилізації, неякісне миття посуду, овочів та фруктів сприяє розвитку мікробів ботулізму, накопиченню його токсину, який викликає отруєння. Останнім часом почастішали випадки виникнення ботулізму від вживання в’яленої риби домашнього приготування. Інкубаційний період при ботулізмі триває від 6-8 годин до кількох днів. Ранніми ознаками захворювання є розширення зіниць, опущення повік, двоїння в очах, відсутність реакції на світло. При цих симптомах необхідно негайно звертатися за медичною допомогою.
Щоб запобігти виникненню харчових отруєнь мікробного походження дотримуйтесь таких правил:
· не купуйте м’ясо, якщо відсутнє клеймо про ветеринарно-санітарний огляд його;
· захищайте харчові продукти від забруднення, користуйтесь чистим посудом, доброякісною водою, дотримуйтесь правил особистої та виробничої гігієни;
· не вживайте сирого молока;
· качині та гусячі яйця використовуйте тільки для випікання хлібних виробів;
· суворо дотримуйтесь технології приготування, термінів теплової обробки страв із м’яса та риби, термінів зберігання та реалізації продуктів, які швидко псуються;
· старанно мийте овочі, посуд для приготування в домашніх умовах консервів і суворо дотримуйтесь термінів їх стерилізації;
· не допускайте змішування свіжоприготованої страви із її залишками попереднього дня;
· не захоплюйтесь приготуванням м’ясних і рибних копченостей в домашніх умовах;
· усі продукти, що швидко псуються, зберігайте лише на холоді, слідкуючи за тим, щоб готові для вживання страви не торкалися при цьому сирих м’яса та риби.
· перед вживанням, особливо дітьми, сирих овочів та фруктів, обдавайте їх окропом.
· і останнє, найпростіше, але не менш значиме: завжди перед вживанням їжі старанно мийте руки з милом і привчайте до цього дітей.
Не допустити виникнення харчових отруєнь легше, ніж їх лікувати. Але, якщо у Вас чи членів Вашої родини після прийому їжі все ж таки з’явилися перші ознаки харчового отруєння — це підвищення температури тіла, озноб, головний біль, блювання, біль у животі, пронос та інше, не займайтеся самолікуванням, негайно звертайтеся за медичною допомогою. Велику допомогу в діагностиці захворювання медичним працівникам надає термінове дослідження залишків продуктів харчування, які можливо стали причиною отруєння. Тому, прохаємо залишки страв не викидати, а залишати для лабораторних досліджень в міськсанепідстанції. Цим Ви допоможете медичним працівникам швидко поставити діагноз і призначити відповідне та вчасне лікування.
Запам’ятайте, яким би легким не було харчове отруєння, для організму воно не проходить безслідно.
Перша медична допомога— це першочергові рятівні дії, які потрібно зробити при аварії, нещасному випадку чи хворобі до прибуття медичних працівників. Інколи від цього залежить не тільки стан здоров’я, але й життя потерпілого.
Скалка (скіпка або дрібна колючка, що застрягла в шкірі). Її видаляють голкою (булавкою) і пінцетом. Перед видаленням уражену ділянку шкіри необхідно обробити знезаражувальним або спиртовим розчином (одеколон, марганцівка, спирт). Після видалення скалки до ранки слід прикласти ватку, змочену спиртовим розчином, або змастити зеленкою чи йодом. Можна заклеїти ранку бактерицидним пластирем, щоб запобігти потраплянню інфекції.
Поріз, подряпина. Уражену ділянку шкіри необхідно промити теплою проточною водою, промокнути сухою тканиною і змастити зеленкою (саму рану) чи йодом (навколо ранки). Також на ранку можна накласти антисептичну мазь та закрити її бинтом чи бактерицидним пластирем.
СинецьОбов’язково прикласти до нього, будь-що холодне: метал, грудку льоду, загорнуту в поліетилен. За годину на синці слід намалювати йодну сіточку для прискорення видужання.
Опік. Якщо опік незначний (почервоніння шкіри), то опечене місце слід підставити під струмінь холодної води, щоб зменшити температуру травмованого місця і вгамувати білль. Після водної процедури можна змастити опечене місце пінкою чи маззю проти опіків, обліпиховою олією. Не можна негайно змащувати опік жирними речовинами, бо вони створюють плівку, що запобігає доступу повітря до опеченого місця і викликає гострий біль.
Якщо на шкірі від опіку з’явилися пухирі, її необхідно обробити і закрити сухою марлею чи серветкою. У жодному випадку не можна проколювати пухирі та видаляти з них рідину! З такими опіками обов’язково слід звернутись по медичну допомогу.
При більш важких ступенях опіків (наприклад, при обгорянні) потерпілого обгортають обробленим гарячою праскою простирадлом, дають знеболювальне і негайно транспортують до лікарні.
Кровотеча. При носовій кровотечі слід затулити ніздрі ватними тампонами, змоченими у перекисі водню, а до перенісся прикласти холод (лід).
При незначній кровотечі з рани на кінцівці травмоване місце слід промити проточною водою, обробити перекисом водню, зеленкою та накласти щільну пов’язку.
При значній кровотечі потрібно накласти джгут на ділянку проходження великої кровоносної судини вище місця пошкодження.
Будь-де на видному місці (рукаві сорочки, пов’язці або шкірі) обов’язково треба вказати час накладення джгута. Після зупинення кровотечі слід викликати швидку допомогу чи негайно доставити потерпілого до лікарні.
Перелом. На місце перелому кінцівки необхідно накласти та закріпити бинтовою пов’язкою шину, у якості якої можна використати лінійку, рівну дерев’яну чи пластмасову палицю.
При переломі руки її слід зафіксувати в підвішеному стані. При переломі ноги потерпілого слід покласти таким чином, щоб зафіксованому перелому нічого не заважало.
При переломі хребта потерпілого потрібно покласти на рівну поверхню.
Після надання першої допомоги слід викликати швидку або самостійно доставити потерпілого до лікувальної установи.
Обмороження. З обмороженого місця зняти одяг, кінцівку занурити в теплу (не гарячу!) воду, напоїти постраждалого теплим чаєм. Обморожене місце можна також обробити спиртовим розчином та промасажувати м’якою тканиною.
У жодному випадку не можна розтирати пошкоджене місце жорсткою тканиною чи снігом — це ще більше травмує шкіру. Потерпілого слід покласти в ліжко та зігріти теплими грілками.
При більш тяжких ступенях обмороження потрібно негайно звернутись до швидкої допомоги.
Травми очей. При травмуванні ока його слід промити під проточною водою, накласти стерильну пов’язку та негайно звернутися до лікаря.
Укус тварини (собаки, кішки). Місце укусу слід промити проточною водою, змастити йодом навколо рани, накласти пов’язку та звернутись по медичну допомогу. Упевнитись, що тварина має щеплення від сказу. Якщо тварина безпритульна, її треба посадити в клітку для спостереження за нею, щоб впевнитись, що вона не хвора на сказ.
Блювота. Чим менша дитина тим частіше в неї виникає рвота. Основні симптоми : нудота, обличчя бліде, похолодіння кінцівок, підвищений пульс.
Допомога:
– опустити голову дитини до низу , щоб вона не захлинулася блювотними масами;
– після блювоти години 2 нічого не їсти . Дитині дають тепле пиття по 2-3 чайні ложки кожні 10-15 хв. (мінеральна вода без газу, несолодкий чай, некислий кампот);
– покласти дитину на ліжко та дати відлежатися; Якщо длювота неодноразова і супроводжується погіршенням стану дитини , то обов’язково зверніться до лікаря !!!
Судоми. Судоми поділяють на епілептичні та неепілептичні. Неепілептичні судоми з часом можуть стати епілептичними. Вони частіше спостерігаються у новонароджених та грудних дітей. Судоми можуть бути пов’язані з асфексією, внутрішньочерепною травмою, зниженням цукру в крові, судоми можуть супроводжувати інфекційні хвороби, отруєння , підвищена температура тіла. Можуть бути ознакою враження головного мозку ( пухлина , абсцес), при непритомності, колапсі, анафілактичному шоці .Черепно-мозкова травма – це головна причина переходу звичайних судом у епілептичні.
Перша допомога :
– дитину вкласти на м’яке ліжко чи підстилку , щоб під час клінічної фази ( періодичні судоми ) дитина не розбила собі голову . Разом із цим проводиться профілактика западання язика та асфексії ( збризнути обличчя холодною водою , поляпати по обличчю а в тяжких випадках дихання методом « рот в рот». Обов’язково викликайте швидку, щоб встановити причини судом.
Непритомність. Це тимчасова втрата свідомості.
Симптоми: дзвін у вухах, потемніння в очах, часте поверхневе дихання, блідість шкіри, звужені зіниці, зниження артеріального тиску .
Допомога:
– покласти дитину в горизонтальне положення ; надати доступ свіжого повітря ;
підняти нижні кінцівки;
– зняти стискаючий одяг;
– дати понюхати нашатирного спирту чи оцету.
Тепловий удар. Внаслідок дії сонячного проміння , внаслідок цього в організмі порушується процес терморегуляції. Температура тіла різко підвищується до 40-42 С , розширюються судини , уповільнюється процес кровообігу , це призводить до гіпоксії та серйозних розладів ЦНС . З’являється головний біль, запаморочення , нудота , обличчя червоне , збільшується частота серцевих скорочень.
Допомога:
– перемістити дитину в прохолодне місце ;
– надати доступ свіжого повітря ;
– обкласти дитину чимось холодним ;
– на голову покласти лід або тканину змочену холодною водою;
– намагатися зробити так, щоб дитина не втратила свідомість ( нашатирний спирт або оцет );
– бризкати на дитину холодною водою.
Укуси бджіл та ос. При укусі виникає різкий пекучий біль , який незтихає . Майже відразу з’являється набряк та почервоніння на місці укусу. В тяжких випадках може виникнути анафілактичний шок, причиною якого є сильна алергічна реакція.
Допомога:
при укусі негайно видалити жало із шкіри, прикласти холод та дати десансибілізуючий препарат ( діазолін, кетотифен, кларитин). Але якщо починає з’являтися задуха, шум у вухах, сильне напухання то обов’язково викликайте швидку ! Перша долікарська допомога при кровотечі
Кровотечі та їх характеристика. Будь-яка кровотеча є небезпечною для людини: зменшення кількості крові, що циркулює, зумовлює погіршення діяльності серця і недостатнє постачання кисню до життєво важливих органів (мозок, печінка, нирки, легені).
Залежно від того, яка судина кровоточить, розрізняють капілярну, венозну та артеріальну кровотечі. При зовнішнійкапілярнійкровотечі кров виділяється рівномірно зі всієї рани; привенознійкровотечі — витікає рівномірним струменем, має темно-вишневе забарвлення (якщо пошкоджено крупну вену, струмінь крові може пульсувати у ритм диханню); приартеріальнійкровотечі кров має яскраво-червоний колір, б’є сильним уривистим струменем (фонтаном), викиди крові відповідають ритму серцевих скорочень.
Зупинка капілярної та венозної кровотечі. Насамперед необхідно подбатипро запобігання зараженнюхворобами, які передаються через кров, та вдягнути одноразові гумові рукавички. Щоб встановити джерело кровотечі, слід оголити рану потерпілого, знявши чи розірвавши одяг.
На поверхню рани накласти стерильну пов’язку або чисту тканину (носовичок, рушник тощо) і притиснути пальцями чи долонею. Натискати слід рівномірно, тоді кровотеча зупиниться впродовж 10 хвилин. Якщо цього не сталося, можливо, ви натискаєте недостатньо сильно, чи не в тому місці. Спробуйте натискати сильніше, охоплюючи більшу поверхню рани.
Не бажано тиснути на рану, якщо у ній є фрагменти кісток, сторонні предмети тощо. У такому разі для зупинки кровотечі слід використовуватикільцеву подушечку.Зробити таку подушечку можна з вузького бинта, шматка тканини тощо. Насамперед слід зробити петлю, обмотавши тканину декілька разів навколо пальців. Потім вільний кінець тканини обмотати навколо петлі, поки не утвориться кільце.
При кровотечі через поранення руки чи ноги слідпідняти пошкоджену кінцівку,щоб зменшити приплив крові. Утримуючи підняте положення кінцівки, слід продовжувати натискати на рану.
Після зупинки кровотечі накласти на рану щільну пов’язку та перебинтувати вище і нижче місця поранення. Не варто перебинтовувати занадто міцно, щоб не порушити кровообіг. Перевірити кровообіг можна за допомогоютесту наповнення капілярів.У нормальному стані, при піднятті кінцівки чи натисканні на нігтьове ложе шкіра блідне. Опускаючи кінцівку чи припиняючи натиск на нігтьове ложе, шкіра набуває попереднього забарвлення впродовж 2-3 секунд.
Зупинка артеріальної кровотечі.
Кровотечу необхіднозупинити негайно, наклавши джгут чи щільну пов’язку, щоб попередити її раптове, неконтрольоване поновлення.
Терміново викликатишвидку медичну допомогу.
При сильних артеріальних кровотечах джгута чи щільної пов’язки зазвичай недостатньо. Щоб попередити швидку крововтрату, слід натиснути наточки притиснення артерій— плечову (на внутрішній поверхні плеча) і стегнову. Ці точки розміщено у місцях, де артерії проходять близько до шкірних покривів і їх можна притиснути до кістки.
Способи тимчасової зупинки артеріальної кровотечі (протипоказано при переломах)
| Місце кровотечі | Дії |
| кисть і передпліччя | руку максимально зігнути у ліктьовому суглобі до плеча і зафіксувати гумовим джгутом або ременем |
| гомілка і нижня третина стегна | ногу максимально зігнути у колінному суглобі, підняти гомілку до стегна і зафіксувати, підклавши м’який валик у підколінну ямку |
| верхня третина стегна і пахвина | ногу максимально зігнути у тазостегновому та колінному суглобах, притиснути до тулуба та зафіксувати ременем через поперек |
| підключична ділянка | випрямлені руки слід максимально завести за спину і стягнути у ліктьових суглобах |
Накладання джгута. Окрім наявного гумового джгута, можна використовувати широкі еластичні матеріали (широкий ремінь, складений у декілька шарів бинт, тканину, одяг тощо).Не можнавикористовувати мотузки, дроти, вузькі ремені та ін.
Джгут накладаютьвище раниі якомога ближче до неї (але не на суглоб). Під джгут слід підкласти хустку, платок, рушник чи будь-яку іншу тканину.
Джгут слід затягнути до моменту зупинки кровотечі з рани і зникнення пульсу нижче рани. Правильність накладення джгута визначаютьза припиненням кровотечі.Якщо джгут затягнено слабо і здавлені тільки вени, кровотеча продовжуватиметься, а шкірні покриви набудуть ціанотичного забарвлення.
Джгут надійно закріплюють тазаписують час його накладення(найкраще написати ці дані на шкірі потерпілого).
Джгут на кінцівці має залишатисяне більше двох годин влітку і однієї години взимку.У холодну пору року перетягнуту джгутом кінцівку утеплюють, наприклад, за допомогою одягу.
Кінцівку з накладеним джгутом слід іммобілізувати. Варто постійно слідкувати, щоб постраждалий не зняв джгут чи щільну пов’язку.
